|
КАНАТОХОДЦЫ
Он не вышел ни званьем, ни
ростом.
Не за славу, не за плату,
На свой необычный манер
Он по жизни шагал над помостом
По канату, по канату,
Натянутому, как нерв.
Посмотрите, вот он без страховки идёт.
Чуть правее наклон - упадёт, пропадёт!
Чуть левее наклон - всё равно не спасти!
Но, должно быть, ему очень нужно пройти
Четыре четверти пути.
И лучи его с шага сбивали
И кололи, словно лавры.
Труба надрывалась, как две.
Крики "браво!" его оглушали.
А литавры, а литавры, -
Как обухом по голове!
Посмотрите, вот он без страховки идёт.
Чуть правее наклон - упадёт, пропадёт!
Чуть левее наклон - всё равно не спасти!
Но теперь ему меньше осталось пройти,
Уже той четверти пути.
Ах, как жутко, как смело, как мило!..
Бой со смертью!.. Три минуты...
Раскрыв в ожидании рты,
Из партера глядели уныло
Лилипуты, лилипуты -
Казалось ему с высоты.
Посмотрите, вот он без страховки идёт.
Чуть правее наклон - упадёт, пропадёт!
Чуть левее наклон - всё равно не спасти!
Но, спокойно! Ему остаётся пройти
Всего две четверти пути.
Он смеялся над славою бренной,
Но хотел быть только первым.
Такого попробуй угробь.
Он по проволоке над ареной
Как по нервам, нам по нервам
Шёл под барабанную дробь.
Посмотрите, вот он без страховки идёт.
Чуть правее наклон - упадёт, пропадёт!
Чуть левее наклон - всё равно не спасти!
Но замрите! Ему остаётся пройти
Не больше четверти пути.
Закричал дрессировщик, и звери
Клали лапы на носилки.
Но прост приговор и суров.
Был растерян он или уверен,
Но в опилки, но в опилки
Он пролил досаду и кровь.
Но сегодня другой без страховки идёт.
Тонкий шнур под ногой. Упадёт! Пропадёт!
Вправо-влево наклон - и его не спасти!
Но зачем-то ему тоже нужно пройти
Четыре четверти пути...
1972
|
КАНАТАХОДЦЫ
Ён ня ўдаўся ні званьнем, ні
ростам.
Не за славай, не ў багацьце
На свой незвычайны манер
Крочыў ён па жыцьці над памостам
Па канаце, па канаце,
Нацягнутым, як нерв.
Паглядзіце! Вось ён без страхоўкі ідзе!
Ледзь правейшы нахіл - упадзе! прападзе!
Ледзь лявей - паратунку і там не знайсьці!
Але, мабыць, яму вельмі ж трэба прайсьці
Чатыры з гэтакіх чварцін!
Прамяні яго з кроку зьбівалі
I калолі, быццам лаўры...
Труба разраўлася, як дзьве!..
Крыкі "брава!" яго аглушалі.
А літаўры, а літаўры -
Што молатам па галаве!
Паглядзіце - вось ён без страхоўкі ідзе!
Ледзь правейшы нахіл - упадзе! прападзе!
Ледзь лявей - паратунку і там не знайсьці!
Ды цяпер яму ўжо засталося прайсьці
Тры чвэрці шляху па жыцьці!
Ах, як страшна, як сьмела, як міла!..
Бой са сьмерцю!.. Тры мінуты!..
Задраўшы ў чаканьні насы,
3 крэслаў залы глядзелі тужліва
Ліліпуты, ліліпуты -
Здавалася хлопцу з высі.
Паглядзіце - вось ён без страхоўкі ідзе!
Ледзь правейшы нахіл - упадзе! прападзе!
Ледзь лявей - паратунку і там не знайсьці!
Толькі ж - гляньце! - яму застаецца прайсьці
Дзьве чвэрці шляху па жыцьці!
Ён сьмяяўся над славаю тленнай,
Ды хацеў быць толькі першым -
Такога спрабуй утабань!
Ён па дроце ішоў над арэнай,
Як па нэрвах, і па нэрвах
Дробатам біў барабан!
Паглядзіце - вось ён без страхоўкі ідзе!
Ледзь управа нахіл - упадзе! прападзе!
Ледзь улева - ратунку і там не знайсьці!
Ды замрыце! - яму застаецца прайсьці
Адну чвэрць шляху па жыцьці!
Закрычаў дрэсіроўшчык, пантэры
Клалі лапы на насілкі...
Суровы прысуд - дзе ўзяць слоў!..
Быў ён зь верай ці, можа, бязь веры,
Ды ў апілкі, у апілкі
Праліў ён і прыкрасьць, і кроў!..
Але сёньня другі без страхоўкі ідзе.
Тонкі шнур пад нагой - упадзе! прападзе!
Правы, левы нахіл - і душы не знайсьці!
Ды чамусьці яму надта ж трэба прайсьці
Чатыры з гэтакіх чварцін!
|